Коли влада може відмовитися надавати публічну інформацію, - пояснення суду

Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, та інформації, що становить суспільний інтерес, нагадали у Монастирищенському районному суді Черкаської області.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Особа має право звернутися із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація особисто її чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Форма запита – довільна. Але він повинен містити:

ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;

загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Розпорядники інформації зобов’язані оприлюднювати (стаття 15 Закону):

інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо);

нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії, (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності;

перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення;

порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності;

інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник;

перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних;

інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації;

плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань;

розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи;

загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку;

звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію та інше.

Строк оприлюднення такої інформації – невідкладно, але не пізніше 5 робочих днів з дня затвердження документа (якщо мова йде про проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками – то не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття).

Коли орган влади може відмовити в наданні публічної інформації

Відповідно до статті 22 Закону орган влади (розпорядник) інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

розпорядник не володіє і не зобов’язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом;

запитувач не оплатив фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком (розмір визначає орган влади);

запит не містить ім’я (найменування), поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку запитувача, якщо такий є;

відсутній загальний опис інформації або вид, назва, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

запит не підписаний і без дати, за умови що він подається у письмовій формі.

Якщо розпорядник відповідає, що запитувана інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або надає відповідь не по суті запиту – це є неправомірна відмова у наданні інформації.