Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Відповідно до завдання Вищого адміністративного суду України, на виконання листа Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 № 01/2561/17, Кіровським районним судом м. Дніпропетровська проведено узагальнення практики розгляду справ щодо відновлення прав, порушених у зв’язку з конфліктом на Донбасі.
В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська перебувало 3 позовні заяви стосовно вищезазначеної категорії, за результатами розгляду яких були прийнято наступні рішення:
Спори даної категорії врегульовуються Конституцією України, кодексом адміністративного судочинства, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-ІV від 11.12.2003, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014, Постановою Кабінету Міністрів «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» № 505 від 01.10.2014.
При вивченні адміністративних справ, щодо відновлення прав, порушених у зв’язку з конфліктом на Донбасі можна зазначити, що суб’єктивний склад складається з позивача та відповідача.
Позивачем в даній категорії справ виступає особа, яка має статус переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.
Відповідачем виступає суб’єкт владних повноважень у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Приклад, щодо розгляду справи про призначення субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг внутрішньо переміщеної особи:
06 березня 2017 року позивачка звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної у м. Дніпрі ради про визнання рішення незаконним, його скасування, зобов’язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка має статус внутрішньо переміщеної особи, постраждалої внаслідок тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій Донецької та Луганської областей. У жовтні 2016 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення їй субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, проте їй було відмовлено, у зв’язку з відсутністю реєстрації за місцем проживання або укладеного договору оренди житла. На думку позивачки, дії відповідача є незаконними, що стало причиною звернення позивачки до суду з позовом про визнання рішення про відмову у призначенні субсидії незаконним, його скасування, зобов’язання розглянути її заяву про призначення субсидії.
Судом встановлено, що позивачка проживала і наразі зареєстрована в м. Луганську, а у вересні 2014 року у зв’язку із вторгненням збройних сил Російської Федерації в Україну була вимушена тимчасово переїхати в м. Дніпро.
Позивачка має статус особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, від 06.09.2014 року. Місце перебування позивачки зареєстровано за адресою: м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 121Б/410.
Квартира, у якій мешкає позивачка, належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19.02.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шульдіною Т.В. і зареєстрованого у реєстрі за №506.
31 жовтня 2016 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення їй житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.
01 грудня 2016 року протокольним рішенням засідання комісії з питань субсидій та надання соціальної допомоги населенню (протокол №14) позивачці було відмовлено на підставі абзацу 1 пункту 6 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (далі – Положення).
Відповідно до абз. 1 пункту 6 Положення субсидія призначається одній із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб. В окремих випадках на підставі рішення районної, районної у містах Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської і районної ради або утвореної ними комісії та акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства субсидія може призначатися особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні (будинку) на підставі договору найму (оренди) житла, якщо їй нараховується плата за житлово-комунальні послуги, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію.
Згідно зі статтею 3 Закону України від 11.12.2003 року №1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі – Закон №1382-ІV) реєстрація – внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, – паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; місце перебування – адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.
У м. Дніпрі, за зазначеною адресою (пр. Олександра Поля, 121Б/410), позивачка безперервно мешкає від вересня 2014 року і дотепер (тобто, набагато більше за шість місяців на рік), отже ця адреса не є місцем перебування позивачки, у розумінні статті 3 Закону №1382-ІV.
Таким чином, єдиним документом, до якого мають вноситися відомості про місце проживання позивачки, у розумінні статті 3 Закону №1382-ІV, – є паспорт громадянина України серії ЕК №251402, виданий 09.11.1996 року Ленінським РВ УМВС України в Луганській області (паспорт позивачки).
Між тим, згідно з паспортом позивачки місцем її реєстрації (у розумінні статті 3 Закону №1382-ІV) є інша адреса: м. Луганськ, вул. 16 Лінія, 7/168.
Аналіз приписів абзацу 1 пункту 6 Положення дає підстави вважати, що для можливості призначення субсидії позивачці необхідно надати відповідачу або докази її реєстрації за адресою фактичного проживання, або договір оренди будь-якого іншого житла.
Скористатися спрощеною процедурою зняття з реєстрації в м. Луганську, передбаченою для внутрішньо переміщених осіб, та відповідної реєстрації у м. Дніпрі позивачка не бажає (про що було заявлено в суді). Договорів оренди іншого житла вона не укладала.
Ураховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровска позивачем подано апеляційну скаргу та просить скасувати постанову. Позивач вважає, що суд не врахував, що субсидія внутрішньо переміщеним особам може бути призначена за наявності взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в якій зазначено про фактичне місце проживання.
Посилаючись на ст.3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація – внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання – паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; місце перебування – адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.Згідно ст.1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи.
На підставі вищезазначеного, постанову Кіровського районного суду м.Дніпропетровська – скасовано та прийнято нову постанову про задоволення вимог адміністративного позову.
Приклад, щодо розгляду справи про виплату державної щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції:
Позивачка звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної у місті Дніпро ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії, в обґрунтування якого посилалась на те, що вона з 2015 року була змушена переїхати з м. Маріуполя Донецької області до м. Дніпра, вона разом з її дітьми були взяті на облік до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, її місце проживання було зареєстроване за адресою: м. Дніпро, вул. Менахем-Мендл Шнеєрсова (вул. Мініна), буд. 17 кв. 65. 07 липня 2016 року позивачка звернулась із заявою про продовження виплати її сім’ї державної щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. 05 вересня 2016 року позивачка отримала адресну допомогу не в повному обсязі у зв’язку з чим звернулась до відповідача із запитом. У відповідь їй було надано копію рішення від 20 вересня 2016 року про призначення позивачці допомоги строком до 20 вересня 2016 року. При цьому факт звернення позивачки до відповідача за заявою від 07 липня 2016 року не заперечувався. У зв’язку з наведеним, позивачка просила визнати неправомірними дії відповідача з припинення виплати державної щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та щодо не призначення таких виплат за заявою від 07 липня 2016 року. Зобов’язати здійснити перерахунок виплат на підставі заяви від 07 липня 2016 року. Стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Відповідач у своєму відзиві проти задоволення позову заперечував, вказував, що позивачка дійсно перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб з 02 липня 2015 року, одержує щомісячну допомогу з 07 липня 2015 року по сьогоднішній день (термін призначення: з 07 липня 2015 року по 06 січня 2016 року, з 14 січня 2016 року по 01 липня 2016 року). В автоматичному режимі без звернення позивачки їй було здійснено перерахунок раніше призначеної допомоги згідно розпорядження від 26 листопада 2015 року (допомогу було призначено з 07 липня 2015 року по 01 січня 2016 року), розпорядженням від 04 серпня 2016 року (допомогу було продовжено з 02 липня 2016 року по 13 липня 2016 року). 07 липня 2016 року позивачка надала до відповідача заяву про призначення допомоги на наступний термін, на яку їй було надано відповідь про призначення допомогу на 6 місяців за масовим перерахунком. Наступну заяву позивачка подала 06 вересня 2016 року, після розгляду заяви у встановленому порядку та складання акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, їй було призначено допомоги за період з 06 вересня 2016 року по 05 березня 2017 року.
Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо призначення та перерахунку державної адресної соціальної допомоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (з наступними змінами та доповненнями) встановлена щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та затверджено Порядок її надання.
Згідно п. 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам (надалі – Порядок), які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі – уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Відповідно до абз. 7 п. 3 вказаного Порядку для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім’ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред’являє довідки всіх членів сім’ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.
Згідно п. 5 вказаного Порядку для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім’ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім’ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред’являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім’ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.
Відповідно до абз. 1 – абз. 13 п. 5 вказаного Порядку у заяві зазначаються такі відомості про всіх членів сім’ї, які претендують на отримання грошової допомоги: прізвище, ім’я та по батькові; число, місяць, рік народження; серія, номер паспорта громадянина України, ким і коли виданий; реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу державної фіскальної служби і мають відмітку в паспорті); зареєстроване та фактичне місце проживання (перебування); наявність у будь-кого з членів сім’ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; наявність у будь-кого з членів сім’ї на депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб; місце роботи осіб працездатного віку та час, з якого особа там працює. До заяви додається копія свідоцтва про одруження, копії свідоцтв про народження дітей, засвідчені власним підписом уповноваженого представника сім’ї, письмова згода довільної форми про виплату грошової допомоги уповноваженому представнику сім’ї від інших членів сім’ї та згода на обробку персональних даних, а також письмовий дозвіл на розкриття уповноваженим банком інформації, що містить банківську таємницю, щодо поточного рахунка, відкритого уповноваженому представнику сім’ї в установі уповноваженого банку.
При цьому, згідно абз. 14 п. 5 вказаного Порядку до заяви, в якій уповноважений представник сім’ї повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, додаються копії документів, визначених в абз. 7 п. 3 цього Порядку, засвідчені підписом уповноваженого представника сім’ї. Згідно п. 8 вказаного Порядку уповноважені органи: протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім’ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім’ї. Також відповідно до абз. 1 п. 7 вказаного Порядку якщо у складі сім’ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім’ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
Таким чином, з метою одержання допомоги в період з 14 липня 2016 року по 05 вересня 2016 року позивачка мала подати відповідну заяву після закінчення строку надання допомоги. Водночас, суд прийшов до висновку, що позивачка не зробила цього з об’єктивних причини через неправомірні дії відповідача.
Позивачці було відомо, про призначення їй допомоги терміном по 01 липня 2016 року, у зв’язку з чим вона 07 липня 2016 року подала заяву про призначення допомоги на наступний термін. Про те, що термін виплати їй допомоги було продовжено з 01 липня 2016 року по 13 липня 2016 року в автоматичному порядку за масовим перерахунком позивачка не знала, оскільки відповідне розпорядження було прийняло лише 04 серпня 2016 року. На порушення п. 8 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам у встановлений строк позивачці не було повідомлено, що допомога за її заявою від 07 липня 2016 року призначатись не буде, а для продовження допомоги вона має подати нову заяву після 14 липня 2017 року.
На підставі вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Лебедєвої Т.М. підлягають задоволенню.
На даний час справа знаходиться в Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді за апеляційною скаргою, яка надійшла від відповідача.
Приклад, щодо розгляду справи про стягнення недовиплачену суму допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами особі яка є переміщеною з тимчасово окупованої території м. Донецька:
02 червня 2016 року позивачка звернулась до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за адміністративним позовом до Жовтневої районної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення коштів. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території з м. Донецька. 04 вересня 2014 року вона звернулась до Дорожньої клінічної лікарні станції Дніпропетровськ, де отримала листок тимчасової непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами, як направила за місцем роботи до ДП «Донецька залізниця». Підприємство прийняло листок непрацездатності та подало розрахунок до Фонду соціального страхування. В подальшому позивачка неодноразово зверталась до відповідача, а також до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з приводу невиплати допомоги. В кінцевому підсумку їй було виплачено 20 255 грн. 75 коп. допомоги, замість нарахований 22 041 грн. 28 коп. У зв’язку з цим позивачка просила стягнути недовиплачену суму допомоги, а також збитки від інфляції та три відсотки річних за час затримки у виплаті допомоги, а разом 12 672 грн. 69 коп.
Відповідач надав проти позову письмові заперечення в яких зазначив, що відповідно до чинного на той час законодавства позивачка мала отримувати допомогу в Фонді соціального страхування за свої місцем проживання в м. Донецьку. Лише після внесення відповідних законодавчих змін у відповідача виникли правові підстави для виплати допомоги по вагітності та пологам. Сума виплати розрахована правильно та виплачена в повному обсязі. У зв’язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає. Відповідач також звертав увагу, що на цей час він має найменування – Соборна районна виконавча дирекція Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
Судом встановлено, що позивачка одержала листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами та надала його за місцем роботи.
За результатами розгляду листка непрацездатності позивачці було нараховано допомогу по вагітності та пологам в розмірі 22 041 грн. 18 коп., що підтверджується листом виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 16 жовтня 2014 року № 05-15/6391.
Водночас, допомога була фактично виплачена в розмірі 20 255 грн. 76 коп., що підтверджується сторонами.
Причиною розбіжності відповідач зазначає те, що оскільки листок непрацездатності залишився на підприємстві, де працювала позивачка, можливість перевірити інформацію щодо її доходу неможливо через те, що документація знаходиться на тимчасово окупованій території, у зв’язку з цим було проведено повторний розрахунок суми допомоги на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Водночас, вказані дії відповідача не ґрунтуються на чинному законодавстві, оскільки за станом на 16 жовтня 2014 року позивачці вже була визначена сума допомоги по вагітності та пологам і підстав для її корегування у відповідача не було.
У зв’язку з наведеним вимоги позивачки про стягнення різниці між призначеною та виплаченою сумою допомоги по вагітності та пологах в розмірі 1 785 грн. 42 коп. підлягають задоволенню.
Що ж стосується вимог про стягнення трьох відсотків річних та збитків від інфляції з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України то слід відзначити наступне.
Згідно ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним закоданодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.
Таким чином, ст. 625 Цивільного кодексу України не розповсюджує свою дію на взаємовідносини між позивачкою та відповідачем.
Крім того, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» не передбачена виплата відсотків річних та компенсації втрат від інфляції за затримку у виплаті допомоги.
У зв’язку з наведеним, вимоги позивачки про стягнення з відповідача грн. 757 грн. 25 коп. відсотків річних та 10 129 грн. 71 коп. компенсації втрат від інфляції задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 94 КАС України у зв’язку з частковим задоволенням позовних вимог майнового характеру слід стягнути з відповідача – Соборної районної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 77 грн. 42 коп.
Виходячи з вищезазначеного суд частково задовольнив позов.
Не погодившись з постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази наведені в матеріалах справи, прийшов до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального та процесуального права та залишив апеляційну скаргу без задоволення.
При розгляді Кіровським районним судом м. Дніпропетровська справ вказаної категорії проблемних питань не виникало.
В.о. голови
Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська О.О. Смольняков
вик. Ілларіонова В.І
_03_03.png)
