Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, що прямо закріплено нормою ст.3 ч.1 Конституції України. Однією з найважливіших умов забезпечення прав і свобод людини, недоторканості її життя та здоров’я, власності, інших суспільних інтересів є охорона громадської безпеки в країні. Громадська безпека створює атмосферу спокою серед населення, обстановку впевненості в ефективності захисту від ймовірних злочинів, у наявності для цього відповідних гарантій, відчуття безпеки, на яку можна покластися та яка заспокоює. Громадська безпека є елементом, складовою національної безпеки України, яка визначається в Законі «Про основи національної безпеки України» як «захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам». Відповідальність за злочини проти громадської безпеки передбачена розділом ІХ КК України, а один зі складів злочинів, що входить до цього розділу, визначений ст.263 КК України та встановлює кримінальну відповідальність за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Протягом звітного 2014 року в провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебували 62 кримінальні провадження/обвинувальні акти за ст.263 КК України, з яких безпосередньо у звітному 2014 році надійшло 61 і розглянуто таку саму кількість. В апеляційному порядку станом на час підготовки даної аналітичної довідки оскаржувалось лише два судові рішення, які, тим не менш, були залишені без змін.
Щодо конкретних результатів розгляду, то 7 обвинувальних актів були повернуті судом прокурору для приведення їх у відповідність до закону. Підставами для цього стало виявлене судом недотримання правоохоронними органами вимог п.2, 4, 5 ч.2, ч.3 ст.291 КПК України при складенні таких обвинувальних актів, а саме: неповне викладення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення; не зазначення в реєстрі матеріалів досудового розслідування всіх прийнятих в ході такого розслідування процесуальних дій та рішень; не зазначення в обвинувальному акті імені та по-батькові слідчого і прокурора; відсутність підпису прокурора, який має затверджувати обвинувальний акт; відсутність повних анкетних відомостей обвинуваченого. Одна з ухвал Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, якою було повернуто прокурору обвинувальний акт, оскаржувалась останнім до суду апеляційної інстанції, однак була залишена без змін. Шість з означених обвинувальних актів після усунення їх недоліків знову надійшли до суду і за наслідками розгляду у тому ж році судом ухвалено обвинувальні вироки за ними.
Ще одне кримінальне провадження відносно обвинуваченого за ст.263 КК України за поданням головуючого судді у 2014 році було направлено до Апеляційного суду Дніпропетровської області для вирішення питання про його об’єднання та розгляду з іншим кримінальним провадженням, що перебуває на стадії судового розгляду в провадженні іншого суду.
За рештою розглянутих у 2014 році кримінальних проваджень, що належить до категорії, розгляд якої аналізується, судом ухвалені 54 обвинувальні вироки, а переважним видом покаранням за вчинення даного виду злочину суд призначав позбавлення волі на певний строк, застосовуючи де це потрібно звільнення від відбування покарання на підставі ст.75 КК України.
Здійснюючи аналіз розгляду судом у 2014 році кримінальних проваджень, за якими особи обвинувачувались у вчиненні злочинів, передбачених ст.263 КК України, не можливо не звернути увагу на різке збільшення у 2014 році кількісних показників порівняно з попередніми роками. Так, як зазначалось вище, у 2014 році в провадженні суду перебувало 62 кримінальні провадження/обвинувальні акти (61 надійшло безпосередньо у 2014 році), з яких за 54 ухвалено вироки. В той же час, у 2013 році такі показники становили відповідно 49 та 41, а 2012 році – 43 та 33. З першого погляду з урахуванням на сьогоднішні складні суспільно-політичні процеси в державі, які призвели до загострення ситуації в країні, зокрема криміногенної, збільшення зазначених статистичних показників не викликає жодного подиву і, здавалось би, є цілком закономірним і очікуваним. Однак, при поглибленні у предмет дослідження, а саме при виокремленні статистичних показників за частинами ст.263 КК України, які розмежовують споріднені склади злочинів, в тому числі, за предметом злочину, дійсна картина приймає дещо інший вигляд.
Так, ч.1 ст.263 КК України передбачає кримінальну відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Частина 2 тієї ж статті встановлює кримінальну відповідальність за менш суспільно небезпечне кримінально каране діяння – носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу. Щодо статистичних даних, то у 2014 році в провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебувало 49 кримінальних проваджень/обвинувальних актів за ч.2 ст.263 КК України, з них з ухваленням вироків розглянуто 44 (всі вироки обвинувальні), а за ч.1 ст.263 КК України такі показники значно менше – 13 та 10 (також тільки обвинувальні вироки) відповідно. Один з вироків за ч.2 ст.263 КК України оскаржувався до апеляційного суду, однак залишився без змін. Для порівняння у 2013 році аналогічні показники за ч.2 ст.263 КК України становили 38 та 33, за ч.1 ст.263 КК України – 11 та 7, а у 2012 році за ч.2 ст.263 КК України – 32 та 26, за ч.1 ст.263 КК України – 11 і 7 відповідно. З викладеного вбачається, що в 2014 році суттєве збільшення статистичного показника правоохоронних органів щодо кількості переданих на розгляд до суду кримінальних проваджень/обвинувальних актів в цілому за ст.263 КК України відбулось за рахунок збільшення показника саме за частиною другою вказаної статті, яка передбачає кримінальну відповідальність за незаконне поводження із холодною зброєю. Якщо ж розглядати питання ще детальніше, то збільшення показника відбулось за рахунок виявлення у 2014 році правоохоронними органами злочинів, передбачених ч.2 ст.263 КК України, предметом яких є такий різновид холодної зброї як кастет – це 33 з 44 кримінальних проваджень, за якими у 2014 році ухвалено обвинувальний вирок за ч.2 ст.263 КК України. Для порівняння у 2013 році кастет був предметом злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, у 15 кримінальних провадженнях, за якими ухвалено вироки, а у 2012 році – лише в 2 кримінальних справах, за якими ухвалено вироки. Натомість, як слідує з вищенаведеного, кількість виявлених у 2014 році злочинів за ч.1 ст.263 КК України, не зважаючи ні на що, залишилась приблизно на тому самому рівні, що і в попередні два роки.
Разом з тим, Швейцарський збройовий проект «Small Arms Survey», на висновки якого протягом всього 2014 року неодноразово посилались журналісти Інтернет-ЗМІ, оцінив обсяги нелегальної зброї в Україні в розмірі від 2 до 6 мільйонів одиниць, але навіть, якщо взяти середній показник, то на ринку України є більш 3 мільйонів одиниць нелегальної вогнепальної зброї. 2014 рік побив усі рекорди попередніх років. Україну накрила хвиля нелегальної зброї, у зоні АТО кількість незареєстрованної вогнепальної зброї обчислюється тисячами, а автомат Калашникова, за чутками, можна виміняти на спиртне або купити за сотню доларів... Вивіз боєприпасів і зброї із зони Антитерористичної операції вже давно став на «промислові рейки», перетворившись на справжній бізнес. Достовірність таких невтішних висновків на сьогодні вже не викликає сумніву, зокрема, з урахуванням того, що протягом всього 2014 року та по теперішній час офіційні веб-сайти правоохоронних органів, не в останню чергу веб-сайт ГУМВС України в Дніпропетровській області, рясніють в розділі новин повідомленнями про вилучення в населення, зокрема в мешканців Дніпропетровська і Дніпропетровщини, вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, гранат тощо. Зброя – це не іграшка, якщо вона опиниться в руках, м’яко кажучи, неадекватної людини, наслідки можуть бути непередбачуваними. Зрештою, і будь-які «мирні» акції протесту громадян, які можуть вільно скористатися зброєю, матимуть далеко не мирні наслідки...
За таких обставин цілком резонно постає питання – то чому ж правоохоронні органи Кіровського району м. Дніпропетровська у 2014 році приділили таку пильну увагу, таке завзяття із виявлення вчинених злочинів щодо незаконного поводження лише із холодною зброєю, і в першу чергу чомусь кастетів, кримінальна відповідальність за що передбачена саме ч.2 ст.263 КК України? Чому обділили своєю увагою значно більш суспільно небезпечне та актуальне з урахуванням сьогоднішніх життєвих реалій кримінально каране діяння із незаконного поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами до неї та вибуховими речовинами, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.263 КК України? Чи не вже це пов’язано із тим, що неодноразово згадана складна ситуація в державі стосовно наявності в населення великої кількості нелегальної вогнепальної зброї, а також небезпека, яку зумовлює така ситуація, дивом вже оминули чи обов’язково оминуть Кіровський район міста? Чи може хвиля так званих «місячників» зі здачі населенням правоохоронним органам вогнепальної зброї, боєприпасів, яка тривала протягом 2014 року (весна, осінь) по всій території України, остаточно вирішила існуючу складну проблему? В це складно повірити. То чому ж склалась така ситуація? Можливо тому, що, як свідчать матеріали кримінальних проваджень та зміст вироків суду, у 2014 році виявлення злочинів, передбачених ст.263 КК України, відбувалось в більшості випадків інертним, недостатньо ініціативним шляхом? Правоохоронці виявляли зброю, як холодну, так і вогнепальну, переважно за наслідками особистого огляду громадян, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.175-1, 178 КУпАП, при складенні та оформленні у відношенні цих осіб справ про адміністративні правопорушення. Свідчень про повсюдне цілеспрямоване застосування органами МВС у Кіровському районі м. Дніпропетровська ряду заходів з метою запобігання вчинення та виявлення вже вчинених злочинів, передбачених ст.263 КК України, з матеріалів кримінальних проваджень, нажаль, не вбачається. Хоча, можливо, причина такого результату роботи у 2014 році правоохоронних органів Кіровського району м. Дніпропетровська полягає і в чомусь іншому.
Тим не менш, як би там не було насправді, сьогоднішня надзвичайна суспільно-політична ситуація, що склалась в країні, загострення криміногенної обстановки, вимагає підвищення ефективності роботи і судових, і правоохоронних органів з виявлення незаконної вогнепальної зброї, боєприпасів, їх вилучення та безумовного, із дотриманням закону, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні відповідного злочину, пов’язаного із незаконним поводженням зі зброєю. Далеко не останню роль у цій діяльності відведено законодавством саме органам МВС, які мають проявляти активність і цілеспрямованість у боротьбі зі злочинністю, дотримуючись конституційних принципів України та вимог кримінального законодавства, не піддаватись можливості «накрутити» статистичний показник якості своєї роботи за рахунок більш легкого способу на шкоду виконання своїх дійсних професійних обов’язків – забезпечення реальної громадської безпеки в державі, складовою якої є безпека кожного громадянина України.
Заступник голови
Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська Ф.Ф. Маймур
_03_03.png)
