Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Підставою для складання довідки стала велика кількість відмов у задоволенні клопотань ДВС про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання зобов’язань по сплаті аліментів, що як наслідок призвело до марнотратства ресурсів держави та робочого часу державних установ.

За допомогою автоматизованої системи документообігу суду Д-3 встановлено, що на протязі 2014 року Кіровським ВДВС Дніпропетровського МУЮ було подано до суду 63 клопотання у задоволенні яких було відмовлено, апеляційні скарги державними виконавцями були подані тільки по 3 справам, за результатами розгляду яких апеляційним судом було відмовлено в їх задоволенні, а рішення суду першої інстанції були залишені без змін.

Нормативною базою, що регулює питання про тимчасове обмеження виїзду громадян за межі України є Закон України «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну», Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Закон України «Про виконавче провадження», постанова Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», постанова Кабінету Міністрів Украйни № 231 від 31.03.1995 року «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», Наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Порядку провадження за заявами про оформлення паспорта громадянина для виїзду за кордон» № 1603 від 21.12.2004 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 року № 68/10348 та інші Закони.

Як вбачається з системного аналізу законодавчих норм, - за своєю природою санкція у вигляді обмеження права свободи пересування є крайньою мірою впливу на боржника, який умисно ухиляється від виконання судового рішення, і при цьому існує обґрунтована імовірність того, що такий боржник покине територію України у найближчий час.

З огляду на те, що стягнення аліментів є одним з значимих у соціальному плані видів виконавчого провадження, з метою усунення системних та ідентичних порушень з боку державних виконавців при виконанні рішень суду, які призводять до відмов в задоволенні клопотань державних виконавців, направлених відносно неплатників аліментів, суд вважає необхідним відзначити загальну неналежну якість оформлення матеріалів, яка виразилась у відсутності жодних доказів підтверджуючих факти ухилення боржників у будь-який спосіб від виконання зобов’язань, покладених на них судовими рішеннями, відсутність долучених до матеріалів розгорнутих та повних розрахунків заборгованості осіб-боржників по сплаті аліментів відповідно до положень Інструкції з організації примусового виконання рішень від 17.04.2012 року, відсутність витребуваних судами матеріалів виконавчих проваджень для розгляду поданих клопотань, відсутність доказів про виклик боржників до виконавчої служби, не підтверджувався жодним доказом факт обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження та здійсненні в рамках провадження примусові заходи. Окрім того, у надісланих на розгляд до суду клопотаннях державними виконавцями не доводився факт відсутності у боржників майна, коштів або заробітку, з яких можливо було б стягувати аліменти, однак встановлення вищезазначених обставин повинно передувати ініціюванню державним виконавцем питання про обмеження особи у праві виїзду за межі України.

Також суд вважає необхідним звернути особливу увагу на клопотання державного виконавця (справа № 203/6775/14-ц), в якому в обґрунтування необхідності застосування обмеження у праві виїзду особи державний виконавець Щербак С.О. посилався на відсутність відомостей щодо працевлаштування, доходів, на неодноразовий виклик та нез’явлення боржника до відділу, про попередження останнього про кримінальну відповідальність, з чого вбачається, що державним виконавцем з метою отримання вищезазначеної інформації виконувався ряд виконавчих дій. Проте, судом під час розгляду клопотання та направлення запитів було встановлено, що боржник – Мосінян Д.Т., проживав за адресою: м. Павлоград, вул. Кузнечна, буд. 3, а не за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Кірова, буд. 129 Б, кв. 353, та помер - 03 березня 2009 року, що беззаперечно підтверджує невиконання державним виконавцем своїх посадових обов’язків, оскільки в разі направлення запитів та здійснення інших виконавчих дій державному виконавцю під час звернення до суду 27 жовтня 2014 року був відомий факт смерті особи-боржника, що спростовує викладені в клопотанні факти та викликає необхідність відповідного реагування з метою здійснення своєчасно та у повному обсязі державними виконавцями покладених на них обов’язків.

Вищевикладені обставини свідчать про ідентичність та однаковість допущених порушень з боку державних виконавців при підготовці та оформленні матеріалів справ, що підтверджує формальний підхід державного виконавця під час виконання рішень суду, що всупереч вимогам закріпленим в ст. 124 Конституції України призводить до звернення до суду з такими матеріалами суто з метою виконання своїх показників, а не дійсного проведення виконавчих дій в рамках виконавчих проваджень по категорії справ про стягнення аліментів, а в сукупності свідчить про незабезпечення своєчасного і належного виконання судових рішень, що є однією з найбільш нагальних проблем у сфері судочинства, які потребують невідкладного вирішення.

Невиконання судових рішень державними виконавцями негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в цьому разі не досягається кінцева мета правосуддя – захист інтересів громадян і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Заступник голови

Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська Ф.Ф. Маймур